З постійного користування у власність

Ніяк не можемо переоформити земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із постійного користування в приватну власність. У 2001 р. працівникам соцсфери видали державні акти на право постійного користування цією землею. У 2012 році, згідно тодішнього законодавства, 18 жителів с. Семенівка Липоводолинського району Сумської обл. отримали дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки. У серпні 2013 року державним підприємством «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). У вересні 2013 року відділ Держземагенства у Липоводолинському районі здійснив державну реєстрацію цих земельних ділянок із присвоєнням їм кадастрових номерів і надав відповідні витяги. Потім ми звернулись до органу, уповноваженого розпоряджатись земельною ділянкою (на той час це вже було Головне управління Держземагенства у Сумській області так як змінилось законодавство) з клопотанням про затвердження технічної документації. Але там відмовились її затверджувати і приймати рішення про безоплатну передачу земельних ділянок нам у власність. Мотивували це тим, що то не вони видавали дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки. Натомість запропонували нам звернутись до них із заявами про безоплатне надання земельної ділянки у власність і після їх згоди знову виготовляти відповідну документацію. Ми на таку пропозицію не погодились, так як закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Також ми потратили чималі кошти на все це, і виявляється все даремно. Але ця відмова і пропозиція була в усній формі.

Почнемо з останньої фрази в запитанні. Візьміть собі за правило: спілкуватися з чиновниками лише в письмові формі. Будь-яку усну відповідь вимагайте оформити письмово (у вигляді наказу, розпорядження, рішення чи хоча б листа). Відмовляються? Пишіть заяву, в якій описуйте отриману усну відповідь і просіть письмово її потвердити та (за необхідності) роз’яснити, пославшись на відповідні норми законодавства. Не отримали відповідь і на таку заяву? Тоді звертайтеся до адміністративного суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії (дати відповідь по суті вашої заяви). Дали відповідь, з якою ви не згодні? У вас є право і її оскаржити до суду. Але тут спочатку треба розібратися на чиєму боці правда.

Земельні ділянки, надані в постійне користування, залишаються у державній чи комунальній власності і можуть бути приватизовані. На відміну від "звичайної" приватизації в даному випадку слід врахувати, що ніхто інший, крім постійних землекористувачів, не зможе без згоди останніх отримати такі ділянки у власність. Тож може скластися враження, що приватизація тут не обов’язкова, адже постійне користування не обмежене в часі. Насправді приватизувати такі ділянки варто хоча б тому, що ними неможливо розпорядитися: продати, подарувати, обміняти тощо. А в разі смерті землекористувача право постійного користування до спадкоємців не переходить.

Описані в запитанні проблеми виникли через зміни в законодавстві, а саме в статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ). З 2013 року повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності перейшло від районних державних адміністрацій до Держгеокадастру України та його територіальних органів (головних управлінь в областях). Позиція Головного управління Держземагенства (зараз це головне управління Держгеокадастру) ґрунтується на некоректному тлумаченні положень статті 118 ЗКУ, яку встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Частина 9 цієї статті стверджує, що "Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність". На думку чиновників слово "відповідний" в наведеній цитаті означає той, що надавав дозвіл на розробку відповідної документації із землеустрою. Насправді ж слово "відповідний" стосується визначення органу, який має розпоряджатися землею згідно зі статтею 122 ЗКУ. Тому в даному випадку відмову можна оскаржувати до суду. Але ми не радимо цього робити.

Справа в тому, що наведена цитата стосується не будь-якої документації із землеустрою, а тільки проектів відведення. А мешканці Семенівка замовили  технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки. А з 1 січня 2013 року такий вид документації в законодавстві відсутній (він був передбачений статтею 56 Закону України "Про землеустрій"). Тому змушені констатувати, що кошти, витрачені на її виготовлення, фактично викинуті на вітер.

Але й запропонований варіант (вернутись до них із заявами про безоплатне надання земельної ділянки у власність і після їх згоди знову виготовляти відповідну документацію) теж не найкращий. Фактично він означатиме виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, погодження та затвердження цих проектів. Цей шлях прямо передбачений статтею 118 ЗКУ не дешевий, не швидкий і не надійний (в Верховній Раді України на розгляді перебуває законопроект, який передбачає позбавлення Держгеокадастру та його територіальних органів повноважень по розпорядженню землею). 

Альтернативний варіант ґрунтується на тому, що йдеться не про формування нових земельних ділянок із земель державної власності, а про отримання у власність вже існуючих (зформованих земельних ділянок). Тому в даному випадку слід застосовувати не частину 6 статті 118 (вона як раз і передбачає розробку проекту землеустрою для громадян, зацікавлених в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності), а частину 1: "Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу". В цьому випадку відсутня потреба в розробці проекту землеустрою (формуванні земельної ділянки).

Таким чином в ідеалі схема складатиметься з таких кроків:

1. Подання клопотання про надання земельної ділянки у власність до головного управління Держгеокадастру. В клопотанні обов’язково зазначити кадастровий номер земельної ділянки, її площу та цільове призначення.

2. Наказ Головного управління Держгеокадастру про передачу земельної ділянки у власність.

3. Реєстрація права власності на земельну ділянку.

Проте в чистому вигляді ця схема спрацює лише за наявності кадастрового номеру у земельної ділянки. Якщо він відсутній присвоїти його можна, звернувшись до землевпорядної документації за розробленням технічної документації зі встановлення меж земельної ділянки в натурі. В даному випадку краще звернутися до ДП «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»  - вартість його робіт буде має бути дешевшою, оскільки названа технічна документація значною мірою збігатиметься з тією, що вже була виготовлена інститутом.